Урок з української мови.
Новіцька Тетяна Сергіївна, вчитель української мови та літеатури, спеціаліст першої категорії провела урок з 9 cпеціальним класом.
3 лютого 2015 року
Новіцька Тетяна Сергіївна, вчитель української мови та літеатури, спеціаліст першої категорії провела урок з 7 загальноосвітнім класом.
Тема: Узагальнення й систематизація вивченого з
розділу «Дієприслівник»
Мета:
• закріпити знання учнів про дієприслівник, його
ознаки, повторити правила написання дієприслівника з часткою не, вдосконалити
орфографічні й пунктуаційні навички;
•
розвивати уяву, логічне, образне
та критичне мислення, вміння сприймати і редагувати речення з
дієприслівниковими зворотами, формувати активну пізнавальну мотивацію учнів,
упевненість у власній спроможності самостійно здобувати знання;
• виховувати повагу до народних звичаїв, любов
до рідного слова.
Тип
уроку: урок узагальнення і систематизації вивченого
Форма
проведення: урок – ярмарок
Форми
роботи:
групова, індивідуальна, фронтальна.
Обладнання: підручник, дидактичний ілюстративний
матеріал, тестові завдання, картка самооцінки, тлумачний словник,
презентація.
Перебіг
уроку
І. Організаційний момент.
ІІ. Повідомлення теми та мети уроку
УЧИТЕЛЬ.
Тема сьогоднішнього
уроку - „Повторення, узагальнення й систематизація знань з розділу
„Дієприслівник".
Слайд1
Подивіться на екран. А ось яку мету
поставила я перед вами. Я хотіла б досягти на уроці таких
результатів.
Слайд 2
Мета
уроку:
· закріпити знання
про дієприслівник ;
· закріпити
уміння сприймати речення з
дієприслівниковими зворотами ;
· розвивати творчі
здібності;
· виховувати
повагу до народних звичаїв, любов до рідного слова .
Учитель.
З давніх - давен у нашого народу повелося так, що, завершуючи будь-яку важливу справу, люди влаштовують свято
або організовують ярмарок. Я пропоную вам провести не просто урок української
мови, а урок - український ярмарок, тому що ми теж закінчили важливу справу -
вивчили тему „Дієприслівник".
Що ж означає слово
„ярмарок"?(Робота з тлумачним словником)
слайд
№3 Тлумачний словник.
Слово прийшло з німецької мови й
означає щорічний базар. Це - торг, що відбувався регулярно на певному місці й у
певний час. Ярмарок завжди приваблював багатьох людей тим, що тут можна було і
продати, і купити, і на людей подивитися, і себе показати.
На
ярмарку цінувалося все найкраще, тому
мені хотілося б, щоб ви показали себе як здібні, розумні учні.
На
ярмарку нашому веселому все можна купити тільки за знання.
ІІІ.
Актуалізація опорних знань , умінь і
навичок учнів
УЧИТЕЛЬ: Ось і підійшли ми до ярмаркових воріт. Але, щоб потрапити на свято, нам
треба виконати завдання ,тобто отримати перепустку. А своєрідною перепусткою безпосередньо на ярмарок буде таке завдання.
1.
«Закінчи речення»
-
дієприслівник –це…..
-
від дієслова має ознаки ….
-
від прислівника має ознаки ….
-
відповідає на питання ….
-
дієприслівниковий зворот – це …
-
у реченні дієприслівник та дієприслівниковий зворот виступає …
2.
Гра «Пошук»
Записати
речення, прибравши риску, пояснити правопис
НЕ з
дієприслівниками.
•
1) Не\нагнувшись, гриба не знайдеш.
•
2) Не\хтуючи честю, не вбережеш совісті.
•
3) Не\працюючи, не будеш ситим.
•
4) Не\славлячи інших, соромиш себе.
•
5) Добре
тому багатому: його люди знають, а зо мною зустрічаються – мов (не)добачаюючи.
•
6) Не\розтрощивши горіх, не смакуватимеш
зернятком
- Як
пишемо частку не з дієприслівниками?
-
Коли частка не пишеться разом?
ІV. Систематизація та узагальнення знань
УЧИТЕЛЬ. Ви добре справилися із
завданнями, тож ворота ярмарку для вас відкриті. Ось видніється перша
лавка. Ну ж бо, підійдемо ближче!
Лавка «Рушники» Прочитати
текст. Сказати, як
використовують рушник у побуті? Списати
текст, розкривши дужки, вставивши пропущені розділові знаки. Знайти
дієприслівники, вказати вид.
Україн(ськ,-ск-)ий
рушник... На ньому вишита доля нашого народ(-а-,-у-). Шматок полотна оберігав людину нагадуючи про
домівку. Рушник пройшовши крізь віки с(-и-,-е-)мволізує чистоту та красу.
-Якого виду
можуть бути дієприслівники?
-
Як розрізняти вид дієприслівника?
УЧИТЕЛЬ: До речі, кожен
регіон України мав свої відмінності у виборі кольорової гами та орнаменту
вишивки. На Київщині, Полтавщині, Чернігівщині переважає рослинний візерунок червоного, синього та чорного
кольорів, на Галичині, Буковині та Закарпатті - геометричний орнамент з
яскравими барвистими відтінками. (За Л.Скуратівським).
УЧИТЕЛЬ: Час рушати далі, до
іншої лавки. А які українські страви ви знаєте?
1.
Лавка «Українська народна їжа»
Малюнковий
самодиктант. Учні складають речення та записують у зошити. Робота біля дошки.
(Зразок)
Я люблю їсти борщ, додаючи сметану.
Куштуючи сало, я відчуваю себе справжнім українцем.
Я завжди допомагаю матусі ліпити вареники, розкатуючи тісто.
Правильно підібравши продукти, можна зробити справжні українські галушки.
Зібравши щедрий урожай пшениці, випекли коровай.
-
Коли дз виділяється комами?
-
Яке місце в реченні може
займати?
-
Коли не виділяється
одиничний дієприслівник?
3 Лавка «Музична»
«
Музичний диктант »
УЧИТЕЛЬ: як ярмарок веселий
триває, так пісня народна «Ой раз молода на базар ходила» усюди лунає.
Випишіть з неї всі дієслова. Від дієслів утворити дієприслівники, вказавши вид
та виділивши суфікси.
-Як утворюються
дієприслівники недоконаного виду?
-Як утворюються
дієприслівники доконаного виду?
4 Лавка «Обереги». «Піймай помилку»
-Щоб обереги допомогли нам, потрібно знайти і виправити помилки.
1.Вишивши сорочку, майстриня вкладає всю душу в
роботу.
2. Лялька-мотанка не просто іграшка, вона
оберігала, захищаючі від бід.
3. Віночки дівчата плели, усміхаючись.
5 Лавка відпочину. Фізкультхвилинка. Звучить музика
- У
нас залишилася ще одна лавка, яку ми не відвідали. На наступному уроці ми будемо писати контрольну роботу з теми „Дієприслівник ". Тому
підійдемо до
6 Лавки « Контрольна вага».
Тестові завдання за підручником. Взаємоперевірка. У
цій лавці ми придбаємо шість питань, за допомогою яких дізнаємось, з якими знаннями ви
підійшли до контрольної роботи.
V.
Підведення підсумків уроку. Оцінювання учнів. Рефлексія. Методи
«Мікрофон».
УЧИТЕЛЬ: Ось
і закінчилася наша подорож українським ярмарком. Бажаю всім, щоб
завжди був достаток, щоб було що продавати і було за що купувати. Використавши
повторене на уроці, дайте відповіді на питання (або асоціативний кущ)
УЧИТЕЛЬ: Діти, оцініть
свою роботу на уроці. Чи задоволені
ви своїми відповідями?
УЧИТЕЛЬ: (слайд 23). Діти, чи сподобався вам
урок?
УЧИТЕЛЬ:
Усе, що ми придбали на ярмарку, - ваші знання - такий товар, який завжди знадобиться в
житті. І як наш мудрий народ говорить : „ Учити - за плечима не носити ".
V.
Домашнє завдання
Учитель
української мови і літератури,
спеціаліст І кваліфікаційної категорії,
Амброс В. А.
спеціаліст І кваліфікаційної категорії,
Амброс В. А.
Тема: Заочна подорож «Пам’ятники Т. Шевченку в Україні та світі»
Мета: поглибити знання
учнів про життя та творчість Т. Шевченка, розповісти та продемонструвати за
допомогою фотоматеріалів інформацію про пам’ятники Великому Кобзарю в Україні
та світі, розвивати естетичні смаки, відчуття прекрасного, формувати любов до
української культури, почуття гордості за відомих співвітчизників.
Обладнання: проектор,
наочність(країни світу), роздавальний матеріал, глобус.
Хід
І. Організаційний момент.
ІІ. Вступне слово вчителя.
Слайд №1.
Сьогодні ми зустрілись,
щоб згадати відомого на весь світ поета, талановитого художника, пророка у
своєму краю –– Тараса Григоровича Шевченка. Традиційно, у березні, по всій
Україні вшановують пам’ять Великого Кобзаря.
Нелегкою була доля
сироти-кріпака. Був кріпаком –– став вільним. Зневажений владою, позбавлений
волі на 10 років –– став відомим на весь світ.
Ім’я Т. Шевченка відоме
за кордоном, кожному українцю.
Зараз ми здійснимо подорож.
Послухаємо вірші Кобзаря, будемо споглядати його картини, почуємо пісні на
слова поета та навіть побуваємо у різних куточках світу та України і побачимо,
які пам’ятники встановлено на честь Тараса Шевченка.
ІІІ. Основна частина.
1.
Поетична хвилинка.
Учні
декламують вірші під музичний супровід.
Слайд №2.
2.
Перегляд слайд-шоу репродукцій картин Т. Шевченка під супровід музичного твору
композитора І. Скорика «Мелодія» у виконанні Я. Джуся (українського
бандуриста).
Слайд №3.
3.
Учитель: пропоную вашій увазі кросворд, який допоможе перевірити, чи добре ми
знаємо життя нашого Т. Шевченка.
Слайди №4–13.
По горизонталі:
1) 24 роки свого життя поет
був…(кріпак);
2) з дитинства Т. Шевченко
любив…(малювати) і мріяв стати художником;
3) старшого брата звали…(Микита);
4) цифра, яка позначає дату
народження Т. Шевченка (дев’ять);
5) в 11 років Тарасик
залишився…(сиротою);
6) назва села, де народився
Кобзар (Моринці);
7) ще одного брата звали…(
Йосип);
8) матір та улюблену сестру
звали…(Катерина).
Прочитати слово, що утворилось
по вертикалі: памя’ятник.
Отже, тема нашого заходу ––
«Пам’ятники Т. Шевчеку в Україні та світі».
Прочитаємо, що таке пам’ятник
(слайд №15).
5. Учитель: зараз ми, не
полишаючи класу, здійснимо подорож по світу.
5.1. Робота з глобусом.
5.2. Робота з картою світу
(слайд № 16).
5.3. Робота з роздатковим
матеріалом.
5.4. Кількість встановлених
пам’ятників у світі (слайд 17).
5.4. Робота з картою України
(слайд №18).
Учитель: найбільше пам’ятників
у Івано-Франківській області – 201, на Львівщині – 193, у Тернопільській обл. –
165, Черкаській – 102.
6. Перегляд слайдів з
коментарями учителя (слайди 19–42).
7. Розповідь учителя про
пам’ятники Т. Шевченку в м. Знам’янці (слайди43,44).
Стоїть у
самому центрі міста Знам’янка пам’ятник Тарасу Шевченку.
Для
Знам’янки шевченківська тема була особливо близькою та дорогою. У 90-х роках
ХІХ ст. тут оселились онуки Т. Г. Шевченка по його старшій сестрі Катерині:
Єгор Степанович та Параска Якимівна Красицькі, які дали велике покоління
нащадків. У 40-х роках ХХ ст. у Знам’янці також оселились внучата племінниця Т.
Шевченка Катерина Максимівна Красицька та її дочка Антоніна Вереміївна
Красицька.
Рішенням виконкому Знам’янської міської ради № 102 від
20 березня 1961 року, з нагоди 100-річчя з дня смерті поета, К. М. Красицька
отримала ошатний будинок на вулиці Жовтневій, 33, у якому зусиллями директора
обласного краєзнавчого музею О. О. Ноземцевої та музеїв Києва і Канева сімейний
шевченківський музей Красицьких «Кобзарева світлиця» став громадським. Тут
проводилася навчально-виховна та науково-краєзнавча робота з учнівством міста і
району. За тривалий час він став знаним не тільки в області, а і далеко за її
межами. Протягом перших 15 років існування, музей відвідали близько 22-х
тисяч гостей з усіх регіонів колишнього Радянського Союзу.
Душею
ініціативної групи стали Почесний громадянин Знам’янки краєзнавець В. Є. Шкода
та вчитель, голова першого осередку Народного Руху України в місті М. М.
Петров. Почався збір коштів на виготовлення пам’ятника,
Напруженою виявилася дискусія щодо місця встановлення
пам’ятника Т. Шевченка. У той час діяв перспективний Генеральний план розвитку
м. Знам’янки 1983 року розробки. За цим планом передбачалося спорудження у
центрі міста на місці скверу Союзних Республік багатоповерхової
адміністративної будівлі, а також створення нової зеленої зони по вул. Гагаріна
південніше центру міста. Тут і визначили місце встановлення пам’ятника Т.
Шевченка, і цей вибір втілився у рішенні міської ради від 16 травня 1991 року №
216. Там було: «Встановити погруддя Т. Г. Шевченка у сквері по вул.
Гагаріна».
В. Є. Шкода, посилаючись на виступи А. В. Красицької
та багатьох громадян відстоював встановлення пам’ятника Т. Шевченка на
центральній вулиці міста, на велелюдді, виступав у міській раді, у пресі. В.
Шкода і М. Петров направили кілька звернень до міської ради проти початку робіт
по вул. Гагаріна, отримавши негативну відповідь, розпочали акцію протесту. 22
травня 1991 року відбулось пікетування у житловому масиві біля фундаменту
майбутнього пам’ятника. Плакати з написами:
«Тут не місце для
пам’ятника національному генію України. Не даймо глумитися над
пам’яттю Кобзаря!»
«Тарас Шевченко – то
національна святиня народу України. І шлях до пам’ятника Великому
Кобзареві слід торувати не через смітники та овочеві ларьки, а на
велелюдді Жовтневої вулиці!»
Зібрали у підтримку перші 985 підписів. Наступні акції
на захист цієї позиції дали результати. Рішенням міської ради від 6 березня
1992 року №155 «Про встановлення погруддя Т. Г. Шевченку у м. Знам’янка»
передбачалося «Встановити погруддя Т. Г. Шевченку на площі запроектованого
будинку держстраху по вул. Жовтневій», «Рішення міськвиконкому №216 від
16.05.1991 року вважати таким, що втратило силу».
Пам’ятник Т. Г. Шевченка у Знам’янці був урочисто
відкритий 24 серпня 1994 року.
Старий пам’ятник було демонтовано 3 березня 2008 р., а
новий змонтовано 4 березня. 9 березня 2008 р., у день 194-ї річниці від дня
народження поета у центрі Знам’янки було урочисто відкрито новий пам’ятник
Т.Г.Шевченка.
Пам’ятник генію України являє собою погруддя Т. Г.
Шевченка з сірого граніту асиметричної форми віднизу, де воно стикується з
призматичною колоною, яка виконує функцію постаменту. На тілі постаменту
встановлена таблиця граніту габро коричневого кольору, на якій нанесено
позолотою факсиміле Т. Г. Шевченка. Заввишки погруддя – 1,5 метри, колона
постаменту – 2,5 метри. Підніжжя пам’ятника – це геометрична форма, що утворена
стикуванням двох квадратів, яка пристосована для клумби квітів.
Пам’ятник Т.
Г. Шевченка став ще однією візитівкою Знам’янки.
8. Перегляд слайд-шоу
«Пам’ятники Т.Шевченку в Україні та світі» (слайд №45).
9. Відеокліп української
співачки М. Бурмаки «Мені однаково, чи буду…»
ІV.
Підсумок.
Учитель: завершимо нашу
зустріч грою «Що мені найбільше сподобалось?» (обмін учнів враженнями від
побаченого і почутого).
Підготувала
Новіцька Тетяна Сергіївна,
вчитель української мови та літератури,
спеціаліст першої категорії
Тема «Є в Шевченка народження дата, дати смерті в Шевченка немає!»
Мета. Ознайомити
з життєписом великого сина українського народу Т.Г. Шевченка. Вчити дітей
добирати необхідний матеріал з літератури. Працювати над розвитком їх активного
мовлення – виробляти в учнів уміння зв’язно висловлювати свої думки. Розвивати
їх акторські здібності в декламуванні віршів. Продемонструвати красу і
чарівність Шевченкового слова. Виховувати любов і повагу до спадщини, яку
залишив поет.
Оформлення:
Виставка творів, ілюстрації.Презентація.Відеозаписи.
Вчитель. Шевченкове
слово в віках не старіє… Ми Шевченка славить будем і ніколи не забудем.
- Як
ви здогадалися, діти, мова піде про
геніального українського поета, нашого земляка . Підкажіть, хто це?(Т.Шевченко)
І знову – березень… І знову
линуть до нас думи геніального українського поета Т.Г.Шевченка. Традиційно
український народ у цей весняний час звертається до постаті Великого Кобзаря,
яка у своїй величі була, є і залишається ні з чим незрівнянною, невичерпною для
людського подиву й осягнення.
Т.Г.Шевченко – це слава і гордість українського
народу. Волею історії він ототожнений з Україною і разом з буттям рідної
держави продовжується нею. Він росте і й розвивається в часі, в історії, і нам
ще йти і йти до його осягнення. Ми на вічному шляху до Шевченка.
В дні перемог і в дні
поразок,
В щасливі дні і в дні
сумні
Іду з дитинства до
Тараса,
Несу думки свої земні.
(Ю.Рибчинський)
Значення постаті Т.Г.Шевченка
для українського народу важко переоцінити. “Шевченко – це митець, художник,
який відкрив для української нації двері в безкінечність. Він є гарантом нашої
вічності…” – сказав Микола Жулинський.
-
Перегляд
відео (презентація2)
1 сторінка «Життя
і творчість Т.Г. Шевченка».
Вчитель. Т.Г.
Шевченко — великий український народний поет. Життя нашого генія таке дивне, що
слухаючи про нього, можна було б сказати, що це якась легенда, коли б усе те не
було правдою.
9
березня 1814 року в селі Моринцях, що на Київщині, в
сім’ї селянина-кріпака народився Тарас Григорович Шевченко. Хлопчик ріс
мовчазним, завжди чомусь замислений, ніколи не тримався хати, а все тинявся по
бур’янах, за що в сім’ї його прозвали малим приблудою.
Коли Тарасу виповнилося
вісім років, батьки віддали його до диякона в науку, п’яниця-диякон навчав
дітей по церковних книгах і за найменшу провину карав різками. Будучи вже
відомим поетом, Шевченко згадував ту школу, куди привела його кріпацька доля.
Ти взяла мене маленького за
руку
І хлопця в школу привела
До п’яного дяка в науку…
- Учися, серденько, колись,
З нас будуть люди, - ти сказала….
… Не
називаю її раєм.
Тії хатиночки у гаї
Над чистим ставом край села.
Мене там мати повила
І повиваючи, співала.
Свою нудьгу переливала
В свою дитину...В тім гаю,
У тій хатині, у раю
Я бачив пекло...Там неволя,
Робота тяжкая, ніколи
І помолитись не дають.
Та не довго тривала
Тарасова наука. Несподівано горе випало на долю маленького хлопчика. Замучена
важкою працею, померла мати...
Батько оженився вдруге — на Оксані
Терещенчисі з Моренців. Вона привела своїх троє дітей. Тарас і мачуха не любили
одне одного. Доводилося Тарасові у бур’янах сусіда Желеха шукати захисту від її
стусанів або прямо втікати до сестри. Т.Г. Шевченко згадує:
«Тяжко, важко в світі жити
Сироті без роду,
Нема куди
прихилиться —
Хоч з гори та в
воду.
Утопився б
молоденький,
Щоб не нудить
світом,
Утопився б — тяжко
жити,
А нема де дітись.
Та ще, поки
жив батько, то якось Тарас терпів. Батько брав його з собою, як їхав
чумакувати, посилав до дяка в науку, жалував. Але коли Тарасові було 12 років,
не стало й доброго батька. Він застудився і помер. Вмираючи, казав він, що
Тарасові маєтку не оставляє, бо він і буде або дуже славний чоловік,
або велике ледащо.
Дуже сумував Тарас за батьком.
Він писав згодом:
Тарас став круглим
сиротою. Ані родичів, ані маєтку — нічого; навіть опікун його, дядько Павло, не
дуже-то брав його в опіку; це був, за словами самого Тараса, великий катюга.
Годі було Тарасові вдержатися в
хаті. Пішов до дяка Богорського на дальшу науку. Богорський був нестямний
п’яниця. Тараса держав він у себе не як учня, а як наймита-послуга, який мусив
носити йому воду, рубати дрова тощо. А коли хлопець вивчився добре читати,
посилав його по покійниках з Псалтирем.
Дуже важко було Тарасу. Він втік від
Богорського до маляра-диякона. Але потім повернувся додому. Працював пастухом.
Своє дитинство з болем в серці він згадує через 20 років у вірші «Мені
тринадцятий минало».
-
Відеозапис
Працював Тарас у
Кирилівського попа Копійці, потім у пекарні Дмитренка. Дуже важко жилося. Про
це важке життя, про панів і батраків написав Тарас багато віршів, які ввійшли в
збірку «Кобзар».
В 1840 році
вийшла збірка (перша) «Кобзаря». В цю збірку ввійшли вісім віршів: «Думи мої,
думи», «Перебедня», «Катерина», «Тополя», «Думка», «Іван Підкова», «К.
Основ’яненко», «Тарасова ніч».
Відкриваємо наступну сторінку: «Т.Г.Шевченко –
великий художник».
У вільний від роботи час, Тарас читає, малює,
однак думка знайти людину, яка навчила б його малювати, не покидає хлопчика.
Так він потрапляє до хлипківеького маляра, який погоджується навчити хлопчика
малювати. Проте пан Енгельгардт, у якого Шевченко був кріпосним, забирає його
до Петербурга і Тарас стає козачком у свого пана.
Хоче
малювати, прагне він до знань,
Та за це багато
зазнає знущань.
Нишком він малює
статуї в саду,
Вночі пише вірші
про людську біду.
Енгельгардт хотів
зробити з хлопця портретиста — Тарас вчився у Вільні, у Варшаві, в славного
маляра Лампі, у маляра Ширяєва. Але одночасно був лакеєм. В Літньому саду Тарас
змальовував усякі статуї.Тут, в саду, зустрів Тарас свого земляка Івана Сошенка
з Богуслава Київської губернії. Ця зустріч мала вирішальне значення для
подальшого життя поета.
Сошенко познайомив
Тараса з відомим українським поетом Гребінкою, з російським поетом В.А.
Жуковським, з кумиром тодішнього російського художнього світу К.П. Брюловим. Ці
люди викупили Тараса з неволі.
Брюлов намалював
портрет Жуковського. Портрет було розіграно в лотерею. І за ці гроші пан
Енгельгардт зробив «відпускну» Тарасу. Це сталося 22
квітня 1838 року. Шевченкові було тоді 24 роки. Цей день — найясніший
день у житті великого поета.
Тарас учився у
Сошенка, потім у Брюлова. Він, малюючи, співав. Він дуже любив Україну,
свій рідний край, і всі свої малюнки присвячував природі рідного краю, бідним
людям.
Багато писав він
портретів.
Т.Г. Шевченко
в 1845 р. закінчив Петербурзьку художню академію з двома срібними
медалями і званням «Вільного художника». Його картини — дуже гарні, прості і
одночасно величні. Є у Шевченка немало творів про художників, про їх
життя. Серед них повість – «Художники», яка розповідає про вчителів
Т.Г.Шевченка – І.Сошенка, К.Брюлова та інших – та про самого автора.
Відкриваємо третю сторінку:
«Т.Г.Шевченко і музика».
3.Ведучий. Т.Г.
Шевченко був дуже талановитим. Великий поет, письменник, художник, драматург,
скульптор, відомий портретист, пейзажист. Він добре знав давньогрецьку та
давньоримську літературу. З цікавістю читав Гомера, Овідія, Данте. Цікавився драмами
Шекспіра, творчістю Пушкіна. Він був навіть актором, відмінно грав на сцені. Із
прожитих 47 років, 24 - був у рабстві;
10 — в казематі і на
висланні.
4.Ведучий. Шевченко
дуже любив музику,мав гарний голос, чудову пам’ять і відмінний музичний слух. Будучи
маленьким хлопчиком, він багато співав, пам’ятав багато пісень, він не міг жити
без пісні. З раннього дитинства слухав він сумні
пісні матері, а після її смерті їх співала сестра Катерина. Тарас і сам співав
про сирітство, про важке дитинство, про село, про свою першу любов.
Дуже подобалися Тарасу
пісні і думи про український народ, історію його життя. Він любив кобзарів,
які ходили по світу і співали. І Шевченко сам записував багато пісень.
Після 1847 р., коли Тарас служив в Казахських степах, він багато
співав пісні в степах.
Поет дуже любив природу. В вірші
«Зоре моя вечірня» він зумів передати всю красу української природи.
(Звучить пісня «Зоре моя вечірня»
).
Поет слухав не тільки українські
пісні, але і пісні інших народів. Цікавився негритянськими піснями, любив ритм
польських мазурок.
Багато мандрував Т.Г.
Шевченко по селах Київщини, Чернігівщини, Полтавщини, Волині, збирав та
записував пісні. Народ часто убирався, щоб послухати спів Тараса. На весіллі
української письменниці Ганна Барвінок Шевченко дуже гарно заспівав улюблену
свою пісню «Ой, зійди, зійди ти, зіронько вечірня» .
Коли
в 1847 р. Шевченка заарештували і везли етапом до Петербурга, а
потім до Оренбурга, він також співав. І жандарми заслухалися його співом. А
співав Тарас і сумні пісні, і веселі, особливо для дітей. Любив він слухати і
Керну музику, концерти Баха, симфонії Моцарта., Бетховена, мазурки
Шопена.
На вірші Т.Г. Шевченка написано
багато пісень. І багато з них написав Микола Васильович Лисенко. І
музику до «Кобзаря» написав також він. Всі знають пісні на слова віршів поета:
«Зоре моя вечірня», «Закувала зозуленька», «Реве та стогне Дніпр широкий»,
«Думи мої»,«Заповіт», «Сонце заходить», «Садок вишневий коло хати» та
інші.
-
Відео
«»Садок вишневий коло хати»
КРОСВОРД
“ЧИ
ЗНАЄТЕ ВИ ТВОРИ ВЕЛИКОГО КОБЗАРЯ?”
По горизонталі:
1. Неначе сонце засіяло,
Неначе все на світі стало
Моє… лани, гаї, сади!...
Чужі ягнята до ….(води)
2. Дивлюся, аж світає,
1. Неначе сонце засіяло,
Неначе все на світі стало
Моє… лани, гаї, сади!...
Чужі ягнята до ….(води)
2. Дивлюся, аж світає,
Край неба палає,
Соловейко в темнім гаї
сонце ………. (зустрічає)
3. Не називаю її раєм,
Тії хатиночки у …. (гаї)
4. Тече вода з-під явора
Яром на долину.
Пишається над водою
Червона ……….. (калина)
Соловейко в темнім гаї
сонце ………. (зустрічає)
3. Не називаю її раєм,
Тії хатиночки у …. (гаї)
4. Тече вода з-під явора
Яром на долину.
Пишається над водою
Червона ……….. (калина)
5
|
7
|
||||||||
1
|
|||||||||
6
|
|||||||||
2
|
|||||||||
3
|
|||||||||
4
|
По вертикалі:
5. На панщині пшеницю жала,
Втомилася; не спочивать
Пішла в снопи, пошкандибала
Івана сина ……….. (годувать)
5. На панщині пшеницю жала,
Втомилася; не спочивать
Пішла в снопи, пошкандибала
Івана сина ……….. (годувать)
6. Садок
вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Хрущі над вишнями гудуть,
плугатарі з плугами йдуть,
Ведучий. Відкриваємо четверту сторінку: «Т.Г.Шевченко
– борець за волю народу».
За бунтарські вірші
33-річного Тараса забрали в солдати. Він малює і пише таємно, а його
гнівні вірші несли панам страх.Незважаючи на заборону, Шевченко
вірші і в солдатах:
«Та малює й пише
Він таємно там…
Гнівні його вірші
Страх несли панам».
Не звертаючи уваги на заборону,
Г.Г. Шевченко писав вірші і ховав їх у чоботях. Поет писав:
О думи мої! О славо злая!
За тебе марно я в чужому краю
Караюсь, мучуся... але не
каюсь!..
Сум за рідною природою, за
рідним краєм звучить і в віршах Тараса. Він призиває український народ на
боротьбу за волю та краще життя. Доля України завжди непокоїла Кобзаря.
Шевченко вірив в краще майбутнє свого краю.
.І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люди на землі.
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люди на землі.
-
Актуальність
віршів Т.Г. Шевченка сьогодні. Відео.
Відкриваємо п’яту сторінку: «Ми тебе не забудем,
Тарасе!».
9
березня 1861 р.
Т.Г. Шевченко виповнилося 47 років. Прийшло багато святкових телеграм,
поздоровлень. Поздоровити поета, який лежав тяжко хворий, прийшли і друзі. А 10
березня водяна пухлина підступила під серце, дійшла до легенів. Поета не
стало. Всього 17 місяців після останньої мандрівки в Україну прожив Шевченко в
Петербурзі. Важка хвороба прикувала його до ліжка, в маленькій кімнаті при
Академії мистецтв, де він жив.
Шевченко
все сподівався, що переїзд в Україну з гарним кліматом поверне йому здоров’я.
Але хвороба ускладнилася. Перед смертю Тарас Григорович написав вірш «Что ж не
пора ли понемногу». Це був останній його вірш.
Поховали поета на Смоленському кладовищі
в Петербурзі. Але друзі пам’ятали
заповіт поета.
У травні 1861 р.
труну з тілом Кобзаря було перевезено з Україну. 8 травня його привезли в Канів
і похоронили на високій Чернечий горі, поблизу того міста, де Тарас Григорович
хотів побудувати собі дім.
Уклін тобі, Тарасе,
Великий наш пророче,
Для тебе вірно б'ється -
Те серденько дитяче.
За тебе вічно б'ється,
За твої заповіти,
Чого батьки не зможуть,
Те сповнять їхні діти.
Великий наш пророче,
Для тебе вірно б'ється -
Те серденько дитяче.
За тебе вічно б'ється,
За твої заповіти,
Чого батьки не зможуть,
Те сповнять їхні діти.
Ось і перегорнули ми останню
сторінку життя і творчості Т.Г.Шевченка..
Минають віки, стираються написи
на камені, тліють книги, руйнуються будівлі, але слово Шевченка — живе і вічне.
Вивчаймо його, думаймо над його істиною, виконуймо його заповіти, які посилав
він синам свого народу. І серед них — найперший і найголовніший:
Свою Україну любіть,
Любіть її… Во время люте,
В останню тяжкую минуту
За неї Господа
моліть.
Немає коментарів:
Дописати коментар